Na holovnu23

З огляду на постійні виклики сучасності кожному громадянинові працездатного віку вже сьогодні варто потурбуватись, аби й після завершення своєї трудової діяльності мати належні кошти.

Щоб, перебуваючи й на заслуженому відпочинку, ні в чому собі не відмовляти. А ще варто подбати про такі фінансові гарантії і для своїх близьких та рідних. І це питання соціальної відповідальності не лише працівників установ, підприємств, організацій, фізичних осіб-підприємців, так званих самозайнятих громадян чи «трудових мігрантів», а й роботодавців – керівників державних інституцій і комунальних структур, власників бізнесів тощо, пише Галичина.

Чому так ставимо питання? Адже нині кожен, хто працює легально, сплачує відповідні внески до державного Пенсійного фонду (ПФ), тож може сподіватися на належну соціальну виплату по досягненні відповідного віку… Та в тім-то й річ, що солідарна система, на якій ґрунтується пенсійне забезпечення в Україні, переживає не найкращі часи. Дефіцит ПФ на 2020 рік становить 173 млрд грн. За розрахунками Світового банку, коефіцієнт заміщення (відсоток пенсії до середньої заробітної плати) може знизитись в недалекому майбутньому до 13 відсотків. Інакше кажучи, сьогодні один українець, який працює, забезпечує пенсією одного пенсіонера. І найближчим часом ця тенденція не зміниться в позитивний бік, адже молоді люди дедалі частіше виїжджають за кордон, а рівень народжуваності в країні рік у рік знижується.

Власне, у світі вже давно зіткнулися з такою проблемою. Тим-то жителі західних країн свого часу перейшли на так зване приватне забезпечення себе пенсією, відкладаючи з молодих років частину зарплати в недержавні пенсійні фонди (НПФ). У США, Європі фактично нема жодної людини, яка не була б вкладником НПФ. Скажімо, молоді спеціалісти в Європі, Америці відразу, щойно влаштуються на роботу після завершення навчання, відкривають собі пенсійний рахунок, на який відраховують 5-10% з кожної заробітної плати.

В Україні НПФ теж працюють уже 15 років. Але їхня «вага» в соціумі доволі невисока. Наприклад, за підсумками другого кварталу 2018 року налічувалося 846,2 тис. учасників НПФ, а на 30 червня 2019-го їх стало 860,8 тис. Із них отримали чи отримують пенсійні виплати 82,7 тис. осіб – тобто лише 9,6% загальної кількості учасників. Загальна сума пенсійних внесків у другому кварталі 2019 р. досягла 2 071,9 млн грн – зросла на 6,9% порівняно з аналогічним періодом 2018-го. Причому 90% становлять внески юридичних осіб. Отже, якщо у країнах Європи та в США всі, хто працює, користуються й послугами НПФ, то в Україні на сьогодні тільки 5% зайнятих працею мають додаткове пенсійне накопичення.

Що ж це таке – недержавний пенсійний фонд і чому кожному нашому краянинові, який здійснює ту чи іншу трудову діяльність, варто скористатися його послугами?

– НПФ – це неприбуткова організація, якою управляє Рада і яка має на меті накопичення пенсійних внесків, збереження їхньої вартості та виплату пенсій вкладникам Фонду, – розповідає Ольга КУРСЄКОВА, голова Ради Відкритого недержавного пенсійного фонду (ВНПФ) «Константа», який з травня цього року розгортає свою діяльність на Прикарпатті. – Фонд не має на меті заробляти кошти на вкладах (на відміну від банків), тому не сплачує податків, а весь прибуток (за винятком витрат за обслуговування) розподіляє між своїми учасниками.

Схема роботи відкритих НПФ виглядає так: роботодавець або ж сама фізична особа платить внески до Фонду, а той інвестує ці гроші так, аби вони давали дохід. Коли настає обумовлений термін, НПФ починає виплачувати людям пенсію, поступово витрачаючи на це накопичені на їхніх рахунках суми. Фонд працює не цілком самостійно – його обслуговують три установи: адміністратор НПФ, компанія з управління активами та банк-зберігач.

Засновники Фонду ставлять собі за мету створити надійну соціально орієнтовану фінансову інституцію, яка гарантуватиме своїм вкладникам упевненість у грошовому забезпеченні після досягнення ними відповідного віку, а з другого боку, – буде стабільним інвестором в економіку регіону.

– Пані Ольго, що потрібно, аби стати клієнтом «Константи»?

– Щоб стати учасником НПФ, треба обрати пенсійну схему Фонду. Для цього необхідно визначитися, скільки років і як часто ви платитимете внески, вік, з якого працівник отримуватиме пенсію, та термін, протягом якого він її одержуватиме. Опісля ж потрібно підписати контракт і сплачувати пенсійні внески самостійно через банківські установи або передати в бухгалтерію організації, в якій працює, банківські реквізити Фонду, сформулювавши призначення платежу.

Щоб підписати контракт, фізичним особам знадобляться лише паспорт та ідентифікаційний код. А юридичній особі потрібно надати документи для підтвердження діяльності, а також копії паспортів та ідентифікаційних кодів працівників, для яких здійснюватимуться пенсійні накопичування.

До речі, якщо роботодавець здійснює відрахування до НПФ, то це надає йому низку податкових пільг. Зокрема внески до Фонду відносять на валові витрати підприємства у повному обсязі; пенсійні відрахування до НПФ не відносять до фонду оплати праці і не обкладають зборами у соціальні фонди (ЄСВ) та податком на доходи фізичних осіб, що дає можливість додатково економити 18%.

– Які все-таки гарантії, що внески учасників Фонду в наш нестабільний час буде не лише збережено, а й примножено?

– Усі кошти, які надходять на пенсійні рахунки вкладників НПФ у банку-зберігачі, образно кажучи, не лежать на місці, інакше їх «з’їсть» інфляція, а «працюють». Вони переходять у розпорядження компанії з управління активами (КУА), яка намагається інвестувати їх так, щоб отримати максимально можливий дохід за мінімально можливого ризику. Фонд поєднує різні фінансові інструменти задля зменшення ризику та збільшення дохідності. Зокрема КУА вкладає кошти в державні цінні папери, депозити, цінні папери топових підприємств України, муніципальні та корпоративні облігації.

Будучи соціально відповідальним перед вкладниками та розуміючи необхідність бути корисним, КУА інвестує кошти в цінні папери високорентабельних підприємств та муніципальні цінні папери різних регіонів України. Отже, кожен вкладник нашого Фонду стає й відповідальним інвестором як свого регіону, так і всієї України. Причому цю справу здійснюємо не лише з огляду на потребу високої дохідності інвестицій, а й з урахуванням таких чинників, як вплив на довкілля і здоров’я громадян, ефективне й ощадливе використання природних ресурсів, того, як це сприятиме працевлаштуванню місцевого населення, тощо.

Зрештою, для захисту грошей учасників діє серйозний механізм – жорсткі ліміти, в рамках яких КУА можуть вкладати пенсійні капітали. Наприклад, на банківські депозити може піти не більше 50% пенсійних коштів, у цінні папери одного підприємства – не більше 5% активів. Фонд звітує про результати роботи щодня. Кожен учасник може ознайомитися з усіма цифрами у своєму електронному кабінеті. Якщо ж він помітить, на його думку, кризові симптоми в діяльності «свого» НПФ, то може перевести свої накопичення до будь-якого іншого Фонду – за власним вибором.

– Скільки грошей потрібно відраховувати до НПФ і як часто треба це робити?

– Розмір пенсійних внесків визначають самі платники – чи то юридичні, чи фізичні особи – як у твердій сумі, так і у відсотках до отриманої заробітної плати. І відраховують їх зазвичай щомісяця. Однак в окремих випадках, для корпоративних клієнтів, можна запровадити й іншу періодичність.

Також передбачено, що коли вкладник (фізична особа) звільниться з роботи, то на період до наступного працевлаштування він може зменшити суму відрахувань або взагалі припинити їх, повідомивши про це НПФ, а відновити вже після влаштування на нову роботу.

Учасник НПФ сам визначає свій «пенсійний вік», тобто дату, коли почнуться виплати з Фонду. Проте почати отримувати пенсійні накопичення можна не раніше досягнення 50 років. Вкладник самостійно обирає, як йому виплачуватимуть пенсію: щомісяця, щокварталу чи щороку. Виплати, як правило, безготівкові – гроші надходять на банківський рахунок. Окрім пенсії на визначений строк, можна отримати й одноразову (дострокову) виплату.

Особливістю недержавного пенсійного фонду є порядок дострокового отримання коштів. Це можливе в разі критичного стану здоров’я (сердечні захворювання, онкологія тощо) вкладника, його виїзду за кордон на постійне проживання чи смерті (тоді кошти отримують спадкоємці), а також якщо після досягнення ним визначеного пенсійного віку сума на його пенсійному рахунку буде меншою, ніж 50% прожиткового мінімуму для непрацездатної особи, розрахованого на 10 років.

– У якому правовому полі працюють НПФ?

– Нашу діяльність контролюють Національний банк України і Національні комісії – з цінних паперів та фондового ринку й та, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Недержавний пенсійний Фонд не може бути оголошений банкрутом. Для нього передбачено спеціальну процедуру ліквідації, під час якої учасники Фонду переводять свої накопичення до інших НПФ за власним вибором.

Насамкінець варто підкреслити ще такі моменти. Укладаючи договір з Фондом, роботодавець здійснює регулярні пенсійні внески за працівника ще до оподаткування його заробітку. У такому разі працівники не втрачають гроші на оплату податків і комісій, і звільняються від необхідності займатися наприкінці року процедурою компенсації податків. А також гнучкість корпоративних пенсійних програм дає змогу визначати розмір додаткових пенсійних внесків, які робить компанія, індивідуально для кожного співробітника. Через наші програми роботодавець отримує інструмент утримання на роботі найкращих працівників завдяки перевагам пенсійного забезпечення через НПФ.

Foto Kursyekova